Бути членом УТМР – це право, чи обов'язок?
Громадська організація "Українське товариство мисливців і рибалок" (УТМР) заснована у 1921 році.
Входить до складу Міжнародної ради з охорони дичини та дикої природи (СІС).
Частина І.
Бути членом УТМР– це право, чи обов'язок?
Останнім часом є багато інформації про УТМР у засобах масової інформації, з намаганнями тих, хто практично не має до нього відношення, здійснити його реформування.
Хочемо надати роз'яснення стосовно того, що таке УТМР, і членство в ньому є правом чи обов'язком.
Конституція України
Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об'єднання …
Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.
Усі об'єднання громадян рівні перед законом.
Закон України «Про громадські об'єднання»
Стаття 1.
Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Стаття 3.
Громадські об'єднання утворюються і діють на принципах:
1) добровільності;
2) самоврядності;
3) вільного вибору території діяльності;
4) рівності перед законом;
5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників);
6) прозорості, відкритості та публічності.
Стаття 5.
Ніхто не може бути примушений до вступу у будь-яке громадське об'єднання.
Кожна особа має право добровільно у будь-який час припинити членство (участь) у громадському об'єднанні шляхом подання заяви до відповідних статутних органів громадського об'єднання.
Стаття 9.
Утворення громадського об'єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом.
Стаття 11. Статут громадського об'єднання.
Стаття 13.
Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи може мати відокремлені підрозділи.
Стаття 19.
Громадське об'єднання, зареєстроване в установленому законом порядку, може мати всеукраїнський статус.
Стаття 21.
Права громадських об'єднань.
вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);
здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи…
Стаття 22.
Держава забезпечує додержання прав громадських об'єднань.
Втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об'єднань, так само як і втручання громадських об'єднань у діяльність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статут ГО "УТМР"
Громадська організація «Українське товариство мисливців і рибалок» (далі – Товариство або УТМР) є неприбутковою громадською організацією, яка об'єднує громадян на основі спільності інтересів своїх членів для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом.
Товариство створюється та діє на засадах добровільності, рівноправності своїх членів, самоврядності, законності, виборності та підзвітності органів управління, гласності в роботі.
Єдину систему Товариства складають його відокремлені підрозділи.
Головною метою Товариства є охорона, відтворення, збереження, раціональне використання державного мисливського фонду в наданих у користування мисливських угіддях, захист спільних інтересів своїх членів, організація та проведення полювання, любительського і спортивного рибальства, стендового спорту.
Членами Товариства можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Члени УТМР перебувають на обліку в одній із первинних організацій (клубів) УТМР, у якому сплачують щорічні членські внески.
Прийом до членів УТМР здійснюється на підставі особистої заяви особи, яка бажає вступити до Товариства.
Член УТМР має право обирати та бути обраним до органів управління і контрольних органів Товариства у порядку, визначеному положенням, затвердженим Всеукраїнською радою УТМР;
Член Товариства зобов'язаний дотримуватись положень Статуту УТМР та законодавства України.
Як видно з вище наведеного, УТМР структура громадської організації, яка діє на території України у чітко визначених законодавством межах, є добровільним та демократично відкритим.
Бути членом Товариства є правом, а не обов'язком.
Нажаль, у багатьох тих, у кого в пам'яті залишилися спогади про УТМР, як структуру, бути в якій був обов'язок, визначений на законодавчому державному рівні, а також тих, хто порівнює сучасну дійсність полювання та риболовлю з розповідями про минулі полювання і риболовлю, коли на мисливську дичину можна було полювати по відстрільній картці за 30 копійок, а на кабана по ліцензії за 30 карбованців і можна було тричі вийти на полювання у разі не добування кабана, коли пернатої дичини було стільки, що вистачало для задоволення потреб у полюванні на неї, та багато чого іншого, що давало можливості для цього, а це коли у полях залишалася значна частина урожаю зернових після їх збирання, значно менша була інтенсивність розорювання ґрунтів, екологічна ситуація була значно кращою, що сприяло збільшенню популяцій тваринного світу, річки, ставки, озера були доступні для будь-кого, хто бажає займатися риболовлею, та багато чого іншого, що залишилося в минулому.
Мисливські угіддя являли собою місця, де бажаючі полювати мали можливості вийти на полювання туди, де є відповідний вид дичини, на яку дозволялося полювати, і на все це давало право лише тоді, коли ти був членом тої організації, яка займалася веденням мисливського господарства і у їх користуванні були мисливські угіддя.
В той же час ти не мав можливості полювати не будучи членом товариства, бо зброю мав право мати лише мисливець – член товариства, також як і отримати право на проведення полювання.
Усе це давало можливість Товариству задовольняти потреби бажаючих полювати та рибалити, при цьому, попри незначні затрати членів Товариства, отримувати значні фінансові можливості для своєї діяльності за рахунок додаткових надходжень від торгівлі, яка мала монопольне становище в Україні по реалізації зброї, набоїв та інших товарів мисливсько-рибальського спорядження.
Усе це давало можливості УТМР бути так званим «монстром» мисливської галузі в Україні.
Що ж змінилося в УТМР за останні майже 30 років, а точніше:
з 1995 року, коли відповідним законодавством було надано право громадянам України мати вогнепальну мисливську гладкоствольну та нарізну зброю у власному володінні;
1996 року, коли було визначено хто має право бути мисливцем на державному рівні, а також хто може бути користувачем мисливських угідь, і які документи дають право для здійснення полювання.
З цих моментів членство в УТМР визначилося, як право бути членом Товариства, а не обов'язок, як це було раніше.
Змінилося і саме відношення, а точніше кажучи, правила отримання у користування мисливських угідь, ставків та інших водойм, посвідчення мисливця і картки обліку добутої дичини та порушень правил полювання, дозволу на зброю, що потребує значних фінансових затрат, включаючи і придбання набоїв.
Змінилося поняття класифікації мисливських угідь у «сучасних» поняттях, а саме:
лісові угіддя стали з доповненням «престижні»;
водно-болотні угіддя, як "недоступні";
польові угіддя, як для "загального користування та непродуктивні".
Які ж угіддя залишились за УТМР та його мисливським господарством, як користувачами це практично «загальнодоступні» польові, в яких при сучасних методах сільськогосподарських робіт, хутрових звірів набирається хіба що на мінімальну оптимальну чисельність, і то це під сумнівом.
Лісові «престижні» у приватних користувачів.
Водно-болотні «недоступні» - це, як правило, зони природно-заповідного фонду.
Ставки, озера – у оренді приватних осіб, які мають відповідні договори.
А ще є угіддя, де полювання заборонено взагалі - відтворювальні ділянки, які займають 20% від загальної площі наданих у користування користувачам, та на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей (так звані "200-метрові зони").
Зміна форми власності в Україні позбавила права УТМР мати у довічному користуванні земельні ділянки під базами, адміністративними будинками та іншими спорудами, на що були Державні акти на довічне користування. Натомість усі ці земельні ділянки перебувають в оренді.
Мисливські господарства УТМР приведені до суб'єктів господарювання на загальних підставах, як платники податків, а також вимоги законодавства, як до користувачів мисливських угідь з усіма витікаючими наслідками.
Усе це потребує значних фінансових затрат для УТМР вцілому, та його членів безпосередньо.
От і виходить, що відношення до УТМР на державному рівні у прийнятій законодавчій базі змінилося, а у свідомості багатьох громадян, хто займався і займається полюванням та рибальством, УТМР залишився «монстром», з вини якого стало дорого займатися улюбленою справою, а то і просто недоступно.
Саме це зараз добре використовується у різних засобах масової інформації, так званими «прихильниками» реформ УТМР.
УТМР – це право на його існування, а обов'язок його членів довести, що ми можемо і повинні приймати участь у заходах державного рівня, спрямованих на охороні, відтворенню та раціональному використанні природних ресурсів України, до яких відноситься тваринний світ і середовище його перебування.
Доля УТМР залежить від нас, а не від бажань тих, хто залишив його з різного роду міркувань.
Полтавська обласна організація була завжди і є відкритою для діалогу на професійному рівні.
У наступній частині проінформуємо про діяльність мисливсько-рибальських господарств, як користувачів мисливських угідь і умови, від яких залежить їх діяльність. Та чому вислів "Полювання це справа багатих" зараз набуває такої актуальності.
Далі буде...
Приєднуйтесь!