Мисливське господарство, як представник мисливської галузі України. Його роль, переваги та недоліки.
Громадська організація "Українське товариство мисливців і рибалок" (УТМР) заснована у 1921 році.
Входить до складу Міжнародної ради з охорони дичини та дикої природи (СІС).
Частина ІV.

Мисливське господарство, як представник мисливської галузі України.
Його роль, переваги та недоліки.
Мисливське господарство являється одним із основних представників мисливської галузі України. Багато інших суб'єктів господарювання, які мають пряме чи опосередковане відношення до галузі у переважній більшості взаємопов'язані з ефективним веденням мисливського господарства. Можна навести цілий ряд прикладів, де буде простежуватися їх взаємодія, навіть у тих, де на перший погляд вони не виділяються.
Асоціація зброярів та її представники зацікавлені в якомога кращій і більшій реалізації мисливської зброї, мисливські господарства зацікавлені у залученні мисливців – власників зброї до полювання, громадяни, які мають бажання придбати мисливську зброю хочуть, щоб таке право було їм надано з 18 років, а не з 21 на гладкоствольну та з 23 – нарізну.
Проблема спільна, але на жаль, кожен самотужки намагається вирішувати дану проблему.
Ті, хто займається спорядженням, реалізацією набоїв мають бажання збільшувати та нарощувати свою діяльність, але все це залежить від того чи буде полювання, чи ні.
Так само і ті, хто виготовляє та реалізує товари мисливського призначення.
Тільки з цих прикладів можна зрозуміти, що спільні зусилля так званих представників мисливської галузі України взаємопов'язані та потребують координації спільних дій.
Що це може дати: робочі місця, заробітні плати, наповнення державного бюджету за рахунок податків, а також залучення людського та фінансового ресурсу, заощаджуючи при цьому бюджетне фінансування.
Зацікавленість у діяльності мисливських господарств з боку органів виконавчої та законодавчої влади.
Підтримання популяцій основних, і не тільки, видів тварин та птахів, шляхом виконання біотехнічних та охоронних заходів, як не дивно, але є спільними з зоозахисними організаціями, бо і ті і інші дбають про збереження популяцій тваринного світу, тільки представники мисливських господарств взяли на себе значно більше конкретної роботи, пов'язаної з охороною, відтворенням тваринного світу та стації їх перебування. Розбіжності лише в тому, що користувачі мисливських угідь після досягнення відповідної чисельності мають право на раціональне використання незначного відсотку від поголів'я. Саме завдяки можливості раціонального використання користувач компенсує свої затрати понесені на виконання вимог по веденню мисливського господарства та сприяє недопущенню виникнення епізоотичних негараздів у природному середовищі. До речі це і є спільним для користувача та ветеринарної служби.
Співпраця з державним уповноваженим у галузі ведення мисливського господарства дає можливість забезпечувати нормальні умови перебування парнокопитних звірів у лісових угіддях та не допускати незаконних полювань.
З органами місцевого самоврядування по питаннях регулювання чисельності лисиці червоної, яка може становити загрозу як для домашніх тварин та птиці, а також здоров'ю та життю громадян небезпечною хворобою сказу, яка є спільною з людиною.
З вище наведеного кожен самостійно може зробити відповідні висновки.
Ми ж зі свого боку впевнені у тому, що мисливська галузь потребує до себе більше уваги та підтримки в першу чергу на законодавчому рівні.
Не можна відноситися до питань ведення мисливського господарства, як до задоволення у полюванні певної категорії наших громадян, бо полювання і ведення мисливського господарства це різні речі, і навіть у Законі України «Про мисливське господарство та полювання» у кожного з них є визначення:
мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.
За цим визначенням десятки тисяч громадян, які задіяні у наданні робочих місць, податки до бюджетів різних рівнів, заготівля кормів для підгодівлі диких звірів, виконання комплексу біотехнічних заходів, розведення мисливських звірів і птахів у вольєрах, залучення людських та фінансових ресурсів, недопущення виникнення епізоотичних ситуацій, а у разі виникнення – ліквідація наслідків, та ще багато іншого.
Полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.
Що стоїть за даним визначенням – це можливість відповідної категорії наших громадян придбати при спроможності дозвіл на проведення полювання чи відлову диких звірів і птахів, заплативши за це певну суму коштів.
Саме плата за право на полювання є спільним для мисливського господарства і мисливця.
Але є одна суттєва відмінність у даних поняттях: користувач мисливських угідь повинен виконати усі необхідні завдання визначені законодавством, а мисливець має право при бажанні купити собі полювання.
У разі заборони полювання з різних причин, як це трапилося в зв'язку з введенням воєнного стану, користувач мисливських угідь залишається наодинці зі своїми проблемами по виконанню договірних умов, а мисливець просто не використовує своє право на полювання.
Як висновок з усього вище згаданого можна підсумувати, що мисливська галузь України потребує реформування, але не шляхом заборони чи обмеження у своїй діяльності, а то і гірше звинувачень стосовно зменшення тваринного світу через свою непрофесійну діяльність, а проведення заходів по вивченню та усуненню причин, які впливають на тваринний світ і стацію його перебування, включаючи екологічні проблеми, діяльність інших суб'єктів господарювання (сільгоспвиробників, лісового господарства, нафтогазового комплексу, інших факторів відношення наших громадян до навколишнього природного середовища).
Тільки таким чином можна буде дати відповідь на усі поставлені питання та спрямувати розвиток мисливського господарства в Україні на Європейські стандарти.
Представникам мисливської галузі є над чим подумати та прийняти відповідні рішення, які їх об'єднають. А роль мисливського господарства з його перевагами та недоліками визначати відповідним органам і Вам, шановні читачі.
Можливо далі буде…