Відсутність об'єктивної інформації про мисливську галузь та перебільшення ролі Українського товариства мисливців і рибалок в мисливському господарстві
Громадська організація "Українське товариство мисливців і рибалок" (УТМР) заснована у 1921 році.
Входить до складу Міжнародної ради з охорони дичини та дикої природи (СІС).
За період виходу першої частини наданої інформації до цього часу довелося спілкуватися з представниками користувачів мисливських угідь різних форм власності, мисливцями та представниками державних уповноважених у галузі ведення державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.
Аналізуючи отриману інформацію довелося зайвий раз переконатися у тому, що кожен по-своєму бачить дану проблему, констатуючи факти, оцінюючи в залежності від своїх інтересів, шукаючи винного там, де його немає, але на жаль не пропонує конкретних пропозицій по виходу з даної ситуації. Як говориться: «лебідь, рак та щука», а віз і нині там.
На чому базуються такі висновки:
Законодавча база по веденню мисливського господарства в Україні змушує представників держаних уповноважених вимагати від користувачів мисливських угідь виконання статей Законів, при цьому говорячи, що не зовсім самі згодні з деякими запропонованими змінами та доповненнями до нині діючого законодавства.
Користувачі мисливських угідь здебільшого практично «заморозили» свою господарську діяльність, пов'язану з веденням мисливського господарства, за відсутності фінансування. При цьому чекають на позитивні зміни у законодавстві, які зможуть вирішити їхні проблеми без їх участі з максимальною при цьому вигодою.
Мисливці запитують: «А коли буде полювання? І чи буде взагалі?», обурюючись, що полювання немає, шукаючи при цьому винних там, де їх немає, без прийняття участі у вдосконаленні ведення мисливського господарства та фінансової політики під час його ведення.
Кожен переслідую свої особисті інтереси, а не об'єднання зусиль і можливостей бути учасником процесів, які відбуваються в Україні по прийняттю законодавчої бази, запропонованої представниками законодавчої ініціативи.
Що єдине об'єднує вище згаданих представників – це вислів, який сходить з їх вуст «треба виходити на спілкування з депутатами ВР», замовчуючи при цьому про те, а хто їм заважає це робити.
Чи може це та сама позиція надії, що само по собі вирішиться без їх участі на їх користь.
При такому підході усі будуть у програші, а точніше прогає тваринний світ, навколишнє природне середовище і, що саме прикро, надалі на наведення порядку по веденню мисливського господарства доведеться залучити значні фінансові та людські ресурси за державний кошт.
Не зовсім зрозуміла позиція й інших представників, які мають відношення до мисливської галузі, контролю за її діяльністю та багато інших речей, що можуть в подальшому вплинути на епізоотичну ситуацію, природне середовище, бюджетне фінансування та інше.
Щоб не бути просто статистами, констатуючи факти, можемо запропонувати користувачам мисливських угідь побільше надавати інформації про свою діяльність, досягнення та недоліки, причини їх виникнення, шляхи подолання, у засобах масової інформації, різного роду зібраннях. Долучатися до роботи громадських рад при органах виконавчої та законодавчої влади. Нам не треба шукати виправдання своєї діяльності, а навпаки – доводити, що саме завдяки їй підтримується епізоотичні ситуації, впливу на довкілля дій людини, охорона тваринного світу та його збереження діями біотехнічних заходів, забезпеченість робочими місцями та багато іншої роботи, яку не бачать або не хочуть бачити опоненти мисливства в Україні.
Доля мисливських господарств одна, і незалежно від їх форми власності, якщо сьогодні хтось надіється на свої можливості утриматися, то завтра такої можливості може не бути, через те, що змінюючи законодавчу базу, законотворець внесенням додаткових змін та доповнень, змушуватиме збільшувати фінансовий тягар на користувача, а це неминуче лягатиме на плечі мисливця, який з часом не зможе цього витримати.
Результатом цього може стати неминуча відмова від мисливських угідь, які перейдуть до державного резерву, а що це значить можна собі уявити. За рахунок державного бюджету потрібно буде утримувати ці угіддя з виконанням вимог, тих, які виконує користувач мисливських угідь за власний людський та фінансовий ресурс. Кому це вигідно – судіть самі.
А щоб не бути голослівним і не складалося враження, що це просто вигадка, наведемо приклади, які вже сьогодні існують у проєктах Закону України «Про мисливське господарство та полювання» зі змінами та доповненнями № 3200 (дата реєстрації 11.03.2020 року) та № 3200-1/п від 22.05.2020 р., які Верховна Рада України відхилила, але робота по їх втіленню в життя продовжується.
Що саме пропонується до змін та доповнень:
у статті 24 «Користувачі мисливських угідь щорічно сплачують плату за користування мисливськими угіддями в розрахунку за 1 гектар угідь:
лісових – 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян;
польових – 8% неоподаткованого мінімуму доходів громадян;
водно-болотних – 5% неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Плата за користування вноситься до 01 липня поточного року …
у статті 30: вкладання коштів у мисливські угіддя:
у лісові замість «тридцяти» потрібно буде вкладати «чотириста» неоподаткованих мінімумів доходів громадян, відповідно у польові замість «двадцяти п'яти» - «триста п'ятдесят», водно-болотні – замість «двадцяти» - «триста».
За рахунок кого користувач повинен буде збільшити ці фінансові зобов'язання, безумовно за рахунок мисливця.
А тепер щодо ролі УТМР у цьому процесі, про яку багато говориться, як про основне джерело бід мисливців, які вимушені платити дорого, на їх думку, за полювання і це сьогодні є основним у пошуках винного там, де його немає, перевищуючи роль УТМР та його керівних органів.
Звинувачення на адресу УТМР так само можна порівняти з роллю дротів ліній електропередач до помешкань громадян, а також труб та транспортних систем, по яких подається газ до будинків, і тут між ними є одне спільне, бо вони доносять до громадян те, що приймається на законодавчому рівні, а формування при цьому державної фінансової політики від них не залежить.
Чому ж саме УТМР вибрано, які об'єкт невдоволення мисливцями, та тому, що УТМР, як найбільш численне громадське об'єднання в минулому. Чому в минулому? Та тому, що станом на 01.01.2022 року його чисельність становила 168832 особи, а на 01.01.2023 року – 66981 особи, маючи у своєму користуванні більш як 21 млн га мисливських угідь, надавало право полювати на пільгових умовах значній більшості своїх членів, знаходячи при цьому різного роду додаткові фінансові можливості, а зараз таких можливостей практично немає, а фінансові потреби у виконанні умов користування мисливськими угіддями збільшуються. Саме це і використовується зараз, тільки не зовсім зрозуміло, яка мета при цьому переслідується.
Якщо питання в угіддях, то здебільшого кращі мисливські угіддя в УТМР вже забрані.
Якщо зміна керівних органів, з надією на те, що зміна керівних органів покращить становище в мисливському господарстві, — то це хибна думка, бо жоден з представників керівних органів УТМР не наділений владними повноваженнями, тим більше у прийнятті законодавчої бази.
Якщо зменшити чисельність даної структури – то ці процеси відбуваються самі по собі, за принципом чим менше мисливських угідь в УТМР, тим менше залишається його членів, а при відсутності можливості полювати, чисельність УТМР буде зведена до мінімуму. Залишатимуться лише пільгові категорії та одиниці дійсно прихильників Товариства зі сторічними традиціями.
25 травня 2023 року відбулося засідання Всеукраїнської ради УТМР, на якому було розглянуто одне з основних питань, це розгляд заяви голови ради Шуляра М.С. про надання згоди на його звільнення, проведення звітно-виборної кампанії в системі УТМР у зв'язку з воєнним станом.
На що вплинув воєнний стан у звітно-виборній кампанії УТМР: 2023 рік, це рік, у якому спливає термін обрання керівних органів у первинних, районних, міських, міськрайонних організацій, а у наступному – обласних і Всеукраїнської. Виходячи з того, що багато представників УТМР знаходяться у місцях захисту нашої землі від окупантів, перебувають в інших місцях і практично не в змозі брати участь у даному процесі, і саме це є порушенням вимог Статуту УТМР, де визначено, що кожен член Товариства має право бути обраним та обирати керівні органи різних рівнів.
Делегати попереднього з'їзду УТМР делегували свої повноваження Всеукраїнській раді прийняти рішення про відтермінування звітно-виборної кампанії в УТМР до закінчення воєнного стану, що буде відповідати як вимогам Статуту УТМР, так і вимогам Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Саме таке рішення і було прийняте членами Всеукраїнської ради УТМР. Заяву про звільнення з посади, подану головою Шуляром М.С. було задоволено, виконання обов'язків голови покладено на Скорого М.А. до проведення чергового з'їзду УТМР, який повинен відбутися після закінчення воєнного стану протягом одного року після оголошення про його відміну.
За цей рік повинні будуть пройти звітно-виборні кампанії у всіх ланках системи УТМР.
Якщо хтось очікує на зміни, які відбуваються в УТМР, як покращення у мисливському господарстві, це марна справа, а якщо на збереження самої системи УТМР, то це залежить від кожного з нас.
Не дарма ж є вислів «Спасіння потопаючого є справою самого потопаючого».
Виходячи з того, що зараз відбувається по відношенню до Українського товариства мисливців і рибалок, намаганнями звинуватити його, виникає питання, якщо це вдасться, то кого іншого будуть звинувачувати або шукати винного там, де його немає.
А Ви, мисливці та рибалки – члени УТМР, самі робіть висновки, щоб потім не нарікали на когось.
Думаємо, що на цьому дану тему завершуємо.
Дякуємо усім тим, хто долучився до обговорення даної проблеми, надіємося на подальший взаємозв'язок з користю для вирішення даної проблеми та співпрацю в майбутньому!