БЕЗ ВИНИ ВИННІ

Мова піде про УТМР та мисливські господарства, які входять до його системи.

Розуміємо, що даний заголовок буде сприйматися по різному, але набридло вислуховувати нарікання, а то і просто звинувачення від тих, хто і винен в цьому, але намагається перекласти свою вину на штатних працівників УТМР і мисливських господарств, як самих членів УТМР, мисливців, так і представників органів влади різних рівнів.

Ми живемо в Державі, в якій діють норми Конституції, законів, та різного роду нормативно-правових актів, відповідно до яких здійснюється громадська діяльність та господарська, незалежно від форм власності.

Одним із таких суб'єктів господарювання є Українське товариство мисливців і рибалок, як громадська організація віднесена до неприбуткових.

Сама структура передбачає для своєї діяльності залучення найманих працівників, які обираються та призначаються на відповідні посади, а це штатні працівники відповідних рад, починаючи від голів різних рівнів, від голови Всеукраїнської ради, і завершуючи обласними, районними, міськими, міськрайонними, а також апаратом, який повинен забезпечити нормальне функціонування відповідних організацій.

Їх діяльність чітко визначена на законодавчому рівні Кодексом законів про працю, а завдання визначені Статутом УТМР.

Тобто усі вони є найманими працівниками, роботодавцем яких є члени УТМР, тобто мисливці і рибалки, які являються членами УТМР, стоять на обліку в тій чи іншій організації, сплачують членські внески, які і забезпечують діяльність згідно трудової угоди з найманими працівниками.

От тут і виникає суттєва розбіжність між правами та обов'язками найманих працівників та їх роботодавцями.

І чи є у цьому вина робітника, якого наймають на роботу і не можуть або не хочуть забезпечити його діяльність мінімальними умовами праці, хоча б заробітною платою, мінімально визначеною на державному рівні.

Логічно, виникає питання, якщо робітник не виконує покладені на нього зобов'язання, то роботодавець має законне право звільнити його та найняти іншого, навіть якщо це посада, на яку обирають, а саме голови різних рівнів, звільняються таким же чином, як і обирались.

Що ж відбувається на самому ділі: відсутність з боку роботодавця створення умов для нормального функціонування структур, де наймані працівники забезпечені нормальними умовами для виконання своїх обов'язків, вимушені шукати шлях для виживання. І саме виживання, бо переведення на неповний робочий день, виконання одним працівником двох і більше посад за сумісництвом, а то і просто скорочення штату, не могли не позначитися на діяльності УТМР, а ще позбавлення права самостійно займатися веденням мисливського господарства Законом України «Про мисливське господарство та полювання», призвело до значного зменшення бажаючих перебувати на обліку в УТМР.

Як висновок, небажання роботодавця забезпечити нормальні умови для найманих працівників, неминуче призводить до припинення існування структури.

Так що, УТМР існує, поки у його рядах є та чисельність членів, яка може забезпечити утримання найманих працівників для виконання статутних завдань. Інших варіантів практично немає.

Висновок робити Вам, члени Товариства, і ніхто за Вас цього не зробить.

Частина ІІ буде…

Оргвідділ Полтавської обласної організації УТМР