Німих ніхто не чує!

Громадська організація "Українське товариство мисливців і рибалок" (УТМР) заснована у 1921 році.

Входить до складу Міжнародної ради з охорони дичини та дикої природи (СІС).

Частина II.

Мисливські господарства у сучасних умовах є просто заручниками підходів до мисливського господарства з боку мисливців та органів влади різних рівнів.

Для мисливців поняття ведення мисливського господарства зведено до відносин, як у магазині - прийшов, купив, та й забув, а забув про те, що для того, щоб купити право на полювання, користувачеві мисливських угідь необхідно виконати усі вимоги, які перед ним встановлено на законодавчому рівні. І що виконання усіх вимог потребує значних фінансових затрат без урахування будь-яких надходжень з державного бюджету, значить за власні кошти.

На жаль, умови торгівельної системи значно відрізняються від реалізації продукції полювання по багатьох показниках.

Наприклад, коли товар, який є у магазині, його власник може продати увесь, при цьому отримавши свій відсоток від ціни виробника, то користувач мисливських угідь, взявши на себе зобов'язання з охорони, відтворення тваринного світу, виконуючи усі необхідні біотехнічні заходи, самостійно не може встановити скільки саме і якого виду диких звірів і птахів він може вилучити, бо у нього є чітко визначений відсоток по видах державного мисливського фонду, яким являються дикі звірі і птахи.

Щодо відсотків, то вони наступні:

• кабан – до 20% від чисельності, яка перевищує оптимальну;
• козуля – до 15% від чисельності, яка перевищує оптимальну;
• олень – до 10% від чисельності, яка перевищує оптимальну;
• заєць – до 15% від чисельності, яка перевищує оптимальну;
• перната – від 30 до 50% від чисельності, яка перевищує оптимальну.

Водночас підгодівлю, охорону, проведення інших заходів, користувач повинен забезпечити для усього поголів'я, включаючи й ті, на які полювання заборонено, а також у тих мисливських угіддях, які віднесені до територій природно-заповідного фонду та відтворювальних ділянок, а це, як правило, до 30% від загальної площі мисливських угідь, наданих у користування.

А тепер переведімо для прикладу у практичну площину: мисливські угіддя площею у 10 тис. га польових угідь потребують при наданні їх в користування користувачеві:

• створення юридичної особи;
• працевлаштування мінімум трьох осіб;
• упорядкування мисливських угідь наданих у користування;
• створення умов для охорони мисливських угідь;
• плати за мисливські угіддя в залежності від їх класифікації;
• вкладання коштів у кожну тисячу гектар мисливських угідь;
• здійснення плати за комунальні послуги, податок на землю;
• інші податки передбачені на законодавчому рівні.

Загальні витрати на виконання даних заходів при існуючих нормах, визначених на законодавчому рівні, складають 386 тисяч гривень на рік.

• заробітна плата – враховуючи мінімальну з нарахуваннями трьом працівникам – 98088 грн.;
• мисливське упорядкування – 20 тис. грн.;
• плата за угіддя, якщо це лісові (1 грн. 20 коп. за 1 га) – 12 тис. грн.;
• вкладання коштів у одну тисячу га – 4250 тис. грн.;
• паливно-мастильні матеріали, плата за комунальні, землю, податки – 55,907 тис. грн.

Усе це при тому, що практично 30% або 3 тис. га угідь з загальної площі є такими, де полювання заборонено.

Що практично може отримати користувач від 7 тис. га польових угідь, і яка вартість має бути на одну добуту голову, а це, як правило, заєць-русак, наявність чисельності якого залежить не від користувача мисливських угідь, а від сільгоспвиробника і його технологій при вирощуванні зернових культур.

У багатьох зараз виникає запитання, а як же виживає користувач за таких умов? Відповідь проста і водночас складна.

Коли відбувається полювання, то значна частина мисливців купують відстрільні картки, заздалегідь знаючи, що результат полювання може бути негативним, але бажання вийти на природу з рушницею в руках, з друзями по захопленню посидіти біля гарно накритого столу, згадати минулі вдалі полювання, розповісти та послухати мисливські байки, беруть гору над тими фінансовими затратами, які несе при цьому мисливець.

Завдяки цьому та іншій допомозі небайдужих наших громадян і виживав до цього користувач, приносячи при цьому значну допомогу державному бюджету, працевлаштуванням громадянам у господарстві, епізоотичній ситуації, підгодівлі та охороні державного мисливського фонду, середовищу перебування диких тварин, і іншому, що пов'язано з господарською діяльністю з ведення мисливського господарства.

З усього вище викладеного можна зробити деякі припущення стосовно вигоди та користі мисливських господарств, а саме кому у разі припинення діяльності мисливських господарств буде завдана шкода – користувачеві чи державі і її громадянам?

А чи винні у цьому користувачі мисливських угідь, чи ні, час покаже.

Висновки робити тим, від кого залежить екологічне благополуччя та доля тваринного світу!!!

Будемо щирі та відверті один перед одним.

Для мисливців і користувачів мисливських угідь порада одна: «Німих ніхто не чує!».

Оргвідділ Полтавської обласної організації УТМР