Шановні колеги, мисливці, користувачі мисливських угідь, представники громадських мисливських організацій
Остання наша публікація була пов'язана з проведенням круглого столу, на якому обговорювалася та приймалася так звана «Стратегія розвитку мисливського господарства на період до 2030 року».
Було прийнято Звернення до Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховної Ради України. В основу даного Звернення було записане прохання затвердити стратегію розвитку, внести зміни до законодавства, а також об'єднати зусилля у боротьбі з агресором, створити неформальний Громадянський рух «Мисливці за вільну Україну».
Від 21 червня минуло лише трохи більше місяця, а бажання внести зміни до запропонованої стратегії з боку представників центральних органів влади уже достатньо. Та це і не дивно, бо сам зміст даної стратегії носить здебільшого, на нашу думку, декларативний характер у традиціях минулих років.
Чому саме складається таке враження, та тому, що у стратегічних цілях та показниках їх досягнень задекларовано те, що зараз є на законодавчому рівні записано у Законі України «Про мисливське господарство та полювання», Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та деяких інших Законів України та нормативно-правових актах. Визначені конкретні виконавці з відповідно делегованими на державному рівні повноваженнями, для чого ще пропонувати додаткових повноважень, коли й так не виконуються ті, які надані. Щоб не склалося враження щодо упередженості, наведемо лише декілька прикладів:
Стратегія:
Ефективне державне управління у сфері ведення мисливського господарства та полювання передбачається здійснити шляхом:
- впровадження засад економічного, екологічного та соціально-культурного сталого полювання, як інструменту збереження біорізноманіття, покращення стану популяцій мисливських тварин, рідкісних і зникаючих видів;
- підвищення рівня охорони, раціонального використання, відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану угідь;
- науково обґрунтованого використання мисливських тварин, підвищення продуктивності мисливських угідь для задовільного стану середовища перебування мисливських тварин.
Закон України «Про мисливське господарство та полювання»:
Стаття 4.
Державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
Органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.
Стаття 6.
Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства:
- здійснення державного регулювання у галузі мисливського господарства та полювання;
- організація робіт з охорони, використання і відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану мисливських угідь;
- розроблення та прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів з питань ведення мисливського господарства та полювання, мисливського собаківництва, використання ловчих звірів і птахів;
та ще цілий ряд повноважень, з якими всі охочі можуть ознайомитись, прочитавши Закон України.
Стаття 6-1.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства у галузі мисливського господарства і полювання, належить:
подання документів з питань надання у користування мисливських угідь;
здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання;
видача в установленому порядку дозволів на використання мисливських тварин, що перебувають у державній власності, за винятком тих, що знаходяться на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду;
ведення державного обліку чисельності та добування мисливських тварин;
ведення державного кадастру мисливських тварин, що перебувають на території України.
Стаття 21.
Ведення мисливського господарства та користування мисливськими угіддями.
Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.
Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.
Стаття 27. Охорона і відтворення мисливських тварин
З метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Стаття 28. Упорядкування мисливських угідь.
Користувач мисливських угідь забезпечує їх упорядкування протягом двох років з дня надання таких угідь у користування.
Порядок проведення впорядкування мисливських угідь визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Усе, що стосується ведення мисливського господарства та порядку проведення полювання можна здійснювати лише за погодженням з представниками центральних органів влади та під їх контролем, і не тільки тими, що визначені у Законі України «Про мисливське господарство та полювання», а і Законами України «Про тваринний світ», «Про ветеринарну медицину», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про природно-заповідний фонд» та цілого ряду інших нормативно-правових актів, які повинен виконувати користувач мисливських угідь, від якого безпосередньо залежить чи в змозі він виконати усі умови виконання визначених для нього обов'язків, які у значній більшості залежать від сумісних користувачів лісових та польових угідь, водно-болотних, господарської діяльності суб'єктів господарювання, яка впливає на навколишнє природне середовище, яке являється стацією перебування диких звірів і птахів, виникнення епізоотичних ситуацій та багато інших підстав, які довели справи у мисливській галузі України до такого стану.
Користувачеві мисливських угідь усіма вище згаданими Законами та положеннями, самостійно, без будь-яких погоджень, може здійснювати комплекс біотехнічних заходів та припиняти полювання, от і все.
Хочеться запитати: це Стратегія розвитку мисливського господарства чи стратегія підсилення повноважень представників контролюючих органів, яких у них і так достатньо.
Можна погодитися з окремими пунктами розділу «Наука та освіта в галузі, культура полювання». Дійсно, відсутність достатньої кількості фахівців у мисливських господарствах не дозволяє забезпечити ведення мисливського господарства на досвіді кращих традицій та професійних підходів, і це є проблемою для переважної більшості користувачів мисливських угідь тієї чи іншої громадської організації, яка являється користувачем мисливських угідь.
Відсутність у її штаті фахівців-мисливствознавців, екологів, як правило не від небажання мати їх, а неможливості забезпечити пристойним утриманням, і на жаль таких користувачів в Україні близько 95%, і як правило засновниками таких господарств є представники місцевих мисливських колективів.
Якими ж правами наділені громадські організації Законом України «Про мисливське господарство та полювання»:
Стаття 11. Громадські організації мисливців.
З метою задоволення своїх законних інтересів у здійсненні полювання, сприяння веденню мисливського господарства, розвитку мисливського собаківництва громадяни можуть добровільно об'єднуватись у громадські організації мисливців.
Так, таке право визначено у статті Конституції України та Закону України «Про громадські об'єднання», і це не потребує дублювання Законом України «Про мисливське господарство та полювання».
Доволі часто доводиться чути про європейський досвід ведення мисливського господарства, порівнюючи його з веденням мисливського господарства в Україні, наводячи приклади відношення до полювання та чисельності мисливських звірів і птахів.
І дійсно, якщо взяти сусідню Польщу і дещо глибше перейнятися, яке відношення до полювання у Польщі на законодавчому рівні та участь у цьому Польського союзу мисливців, то стає зрозуміло, що у нас зовсім по іншому на законодавчому рівні визначається, що таке полювання, і це напряму впливає на формування суспільної думки про нього та відношення з боку держави.
І це не якась маячня, а чорним по білому записано у Законі України «Про мисливське господарство та полювання», стаття 1: полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.
Як Ви думаєте чи зміниться у свідомості представників нашого суспільства відношення до полювання і мисливця, в тому числі представників законодавчої та виконавчої влади, - сумніваюсь. Саме це і використовують природозахисні організації.
Беремо законодавство Польщі:
Стаття 1. Полювання, як елемент охорони природного середовища, у розумінні Закону це означає захист диких тварин та управління своїми ресурсами відповідно до принципів екології, раціональне сільське, лісове та рибне господарство.
Зрозуміла різниця, як одна і та сама робота подається суспільству та законотворцям.
Що стосується участі громадськості Польщі у питаннях ведення мисливського господарства:
Сейм Третьої Польської Республіки у 1995 році ухвалив Закон «Про полювання» з урахуванням побажань керівництва і членів Польського Союзу мисливців.
Цей закон визначив полювання, як один з основних напрямків захисту довкілля, а дика фауна, як державна власність.
Підпорядковується мисливська галузь Міністерству охорони довкілля, природних ресурсів і лісового господарства, а контроль за дотриманням мисливського Закону стали здійснювати на місцях у воєводствах, спеціальні мисливські адміністрації.
Яку ж роль виконують громадські мисливські організації в мисливському господарстві Польщі:
Полювати в Польщі може тільки людина, яка має мисливський квиток Польського Союзу Мисливців, і отримала дозвіл на це у первинному мисливському колективі, який орендує, де ви хочете полювати.
Слід зазначити, що мисливські угіддя надаються не в користування, а в оренду. В договорі про оренду передбачені права та обов'язки, як орендаря, так і орендодавця, в тому числі й плата.
Вся добута дичина належить користувачу мисливських угідь, мисливцеві можна забрати тільки трофеї, а м'ясо зобов'язаний викупити, також має право на дрібну дичину.
Ця країна дуже схожа на Україну і за географією, і за видовим складом диких тварин, і дещо за ментальністю населення. саме тому, модель ведення мисливського господарства у Польщі могло б стати взірцем та основою для вдосконалення нашої мисливської галузі.
Всі мисливські угіддя Польщі поділені на мисливські округи, вони мають чіткі межі, зафіксовані на мапах, і для них визначений бонітет, по якому ведеться мисливське впорядкування. Площа в більшості випадків округів становить не менше ніж 3000 га суцільної території.
Округи (обводи) надаються в оренду мисливському колективу за пропозицією Польського союзу мисливці (ПСМ) при узгодженні з війтом, бурмістром чи керівником місцевого самоврядування. Оренда лісових угідь погоджується ще й з директором регіональної дирекції лісів, а польові – зі старостою, який виконує відповідні обов'язки в місцевій адміністрації.
Охороною і розведенням диких тварин Союз мисливців займається на науковому рівні. На базі Центру тваринництва польські мисливці створили свою дослідницьку станцію «Чемпінь». Вона є структурним підрозділом Товариства і її співробітники займаються науковими дослідженнями та експериментами з розведення мисливських видів і підтримці чисельності їх популяцій. Тваринницький центр має мисливські угіддя загальною площею близько 13 тис. га. Крім наукової станції «Чемпінь» у структурі Товариства ще 16 центрів, в обов'язки яких входить відтворення і розведення дичини.
Польський союз мисливців не обмежує свою роботу тільки всередині країни, вони обмінюються досвідом із колегами інших європейських країн, беруть участь у багатьох всесвітніх мисливських заходах.
Полювання у будь-якій країні є складовою загальної економіки країни, але крім цього, воно є ще й частиною національної культури народу, зберігаючи неписані постулати етики не тільки в спілкуванні мисливців під час спільного добування трофея, але й у відношенні людей до природи.
У Польщі є кодекс «Етика, традиції і правила полювання», який підготували в Центральній раді Польського союзу мисливців.
Цей Кодекс охоплює багато питань, які враховують не тільки етику спілкування у середовищі мисливців, є там і ставлення до мисливських собак, ловчих птахів, і звичайно, до диких тварин. Не забув кодекс і взаємини мисливців із місцевими жителями.
Все це має на меті зберегти природу Польщі для наступних поколінь. Першими, хто виступив в авангарді цієї справи, є екологи, лісівники і, звичайно мисливці.
Мисливські угіддя надаються в оренду не менше ніж на 10 років, після закінчення оренди, орендар має переважне право на продовження оренди. Розмір орендної плати встановлюється у залежності від категорії угідь, але не може перевищувати ринкову вартість 100 кг жита за 1 га угідь.
За землі лісового фонду, що належать державі, сплачується лісництву, а за решту угідь – самоврядним громадам певних територій.
У Польщі низовий мисливський колектив є юридичною особою, економічно самостійним і являється суб'єктом мисливського господарства. Саме первинний колектив є користувачем мисливських угідь.
Кожен користувач зобов'язаний мати для охорони своєї території, щонайменше, одного охоронця. При цьому охоронець є працівником установи при воєводстві, але заробітну плату йому платить користувач.
Охорону мисливських угідь здійснює державна мисливська охорона, яка забезпечена спорядженням, озброєнням, транспортними засобами, підпорядковується воєводі. В обов'язки поліції також входить боротьба з браконьєрством. Покарання за браконьєрство: за дрібне у вигляді значного штрафу, а за самовільне розпорядження здобиччю – позбавлення волі до одного року. За полювання у заборонений період, при застосуванні отрути, штучного світла, капканів, петель та руйнування нір – до п'яти років.
Головну роль у регулюванні мисливського господарства та полювання у Польщі відіграє Польський союз мисливців.
Головним органом правління Польського союзу мисливців є Рада.
У кожному регіоні ПСМ має своє представництво – відділення. У кожному регіональному відділенні працює по дві людини. Фінансуються відділення за кошти головного органу ПСМ. Рада та регіональні відділення займаються організаційними питаннями, просвітницькою та науковою роботою, організацією виставок, змагань, фестивалів, конференцій, семінарів тощо. Кожен місяць Польський союз мисливців організовує кілька заходів для мисливців, їх родин, дітей і просто для пересічних громадян, кому цікава ця тема. Головний захід мисливців Польщі – це фестиваль – свято Губерта.
Союзу також передані деякі інші функції державних органів щодо мисливства.
За один рік мисливцями – членами Союзу, відпрацьовується близько трьох млн годин трудоучасті, і це є святий обов'язок кожного члена Союзу.
Кола Польського союзу мисливців на різні біотехнічні заходи, зокрема на підгодівлю мисливських тварин за рік витрачає майже 34 млн злотих.
За шкоду, заподіяну тваринами сільськогосподарським культурам (потрави) за сезон, кола Союзу сплачують в середньому 64 млн злотих.
Польський союз мисливців активно займається розведенням дичини. Тільки за 2018 рік (саме цей рік взятий за основу при наданні цієї інформації, яка розміщена на сайті в інтернеті 16 травня 2019 року «Міжнародний досвід» та стаття «Первинні мисливські колективи – сектор успіху мисливського господарства Польщі»), було розведено і випущено в угіддя 169 тисяч голів фазана, 26 тисяч голів куріпки і 2 тисячі зайців.
У Польщі стоїть на обліку 36 тис. мисливських собак, з них 14 тисяч собак використовують для полювання на птахів, 11 тис. собак – для пошуку підранків, інші – норні, робочі тер'єри та біглі.
Мисливський первинний колектив Коло «Гермес»:
Членство - кількість членів кола не лімітована, наприклад, у «Гермесі» їх 50.
За статутом членом кола може бути будь-який польський мисливець, він навіть може бути членом кількох кіл, але обіймати виборну посаду може лише в одному (материнському колі). Членів приймають у колектив на загальних зборах, які проводяться раз на рік. Щоб стати членом Польського союзу мисливців треба рік проходити практику у колі, потім отримати теоретичні знання (75 годин лекцій у вихідні дні, вартість яких становить 1200 злотих і, нарешті, скласти іспити: теорія – 100 тестових питань з біології тварин, біотехнії, мисливського законодавства, мисливських традицій тощо; практика – поводження зі зброєю, стрільба на влучність. Іспити можна складати максимум два рази, після чого треба заново проходити навчання. Мінімальний вік кандидата у мисливці – 17 років, а от дозвіл на зброю можна отримати тільки з 18 років і виключно за клопотанням кола.
Кожен член колективу платить річні членські внески.
Річний членський внесок складається з:
1. Обов'язкового внеску до головного керуючого органу ПСМ у м. Варшаві, і становить 380 злотих;
2. Внеску до кола, сума якого може бути різна і визначається на зборах колективу.
Коло перекриває свої витрати за рахунок надходжень від господарської діяльності і тільки у разі, якщо цього не вистачає, члени кола на зборах встановлюють необхідну суму внеску, який, наприклад, може становити 320 злотих, як це було у 2018 році.
Коло – юридична особа
Всі кола ПСМ є юридичними особами, мають статут, печатку та бухгалтера. Кола у Польщі є повноцінними господарями, вони орендують землю, укладають договори з власниками, сплачують орендну плату, ведуть господарську діяльність, приймають членські внески, займаються біотехнією, утримують охорону, сплачують компенсації за потрави, приймають нових членів, організують навчання для мисливців, ведуть громадську та просвітницьку роботу.
Мисливське коло може орендувати один або кілька обводів. У кола «Гермес» є два обводи. Перший - 6 тис. га, з яких 3,6 тис. га лісові угіддя.
За користування угіддями колектив платить установлену орендну плату. Орендна плата за оренду угідь колективом «Гермес» у середньому становить за обвод (6 тис. га) – 5 тис. злотих на рік. Але найбільші витрати у кола йдуть на компенсації за шкоду сільському та лісовому господарству.
Для зменшення потрав, коло «Гермес» вирощує корми для диких тварин у своїх угіддях, площа полів – 7 га. При цьому за цю роботу коло отримує 800 злотих із фонду ЄС по програмі підтримки сільського господарства Польщі. Такі преференції мають всі, хто займається сільським господарством у Польщі.
Терміни мисливського сезону встановлює Мінприроди за згодою Мінагрополітики, після консультації з Держрадою охорони природи і Польським мисливським союзом.
Для кожного виду дичини встановлені терміни полювання, які в різних воєводствах можуть коригуватись.
У кожному колі є План добування на сезон. План формується на основі обліків, які проводять члени кола в лютому-березні на площі 10% обводу (загонним способом). Також обліки ведуть самі мисливці під час сезону полювання. Результати обліків порівнюють і узагальнюють у колі. Загалом, Плани формуються не на основі обліків, це робиться більше для аналізу і порівняння. План же залежить від виконання Плану в попередньому сезоні, якщо План не реалізовано, то його на наступний сезон можуть зменшити і навпаки. Поданий колом План затверджує надлісничий (директор лісгоспу) та староста гміни (голова сільради), на землях яких розташовані угіддя.
Членство у колі, за умови сплати внесків, дає можливість мисливцю безоплатно полювати протягом сезону в угіддях кола, відповідно до отриманої ним квоти. На основі загального Плану, яке затвердили колу, кожен член колективу отримує свою квоту на загальних зборах кола. Наприклад, якщо оленів за Планом добування удвічі менше, ніж членів кола, то кожен мисливець отримує дозвіл на добування оленя раз на два роки.
В угіддях кола може полювати і не член цього кола, але мисливець повинен мати запрошення когось із членів кола, який віддасть йому свою квоту.
Добута, відповідно до Плану копитна дичина, відразу реєструється і на неї прикріплюється бирка, конструкція якої унеможливлює її повторне використання. М'ясо всіх добутих копитних належить колу.
Мисливець може залишити м'ясо добутої туші копитного і собі, але заплативши відповідну суму у коло. А от трофей (роги, череп, ікла) копитних мисливець має переважне право і може отримати його безкоштовно.
У випадку, якщо дичина мисливцю не потрібна, він повинен здати тушу до гуртівні, яка скуповує дичину. Там м'ясо оцінюють відповідно до класу якості, а гроші перераховують на рахунок кола. Гуртівня – це приміщення-холодильник, де м'ясо перевіряють на хвороби, обробляють та реалізують у магазини, ресторани або на експорт.
Вартість м'яса, за якою його скуповує гуртівня така: кабан – 4 злотих/кг, олень – 8 злотих/кг, козуля – 16 злотих/кг.
Член кола має безоплатне право на полювання та м'ясо дрібної дичини.
За боротьбу з хижими шкідниками, коло виплачує винагороду.
Охороною мисливських угідь займаються: лісова охорона (стража лісова) та державна мисливська служба (стража паньствова). Лісовий охоронець має автомобіль, табельну зброю, засоби зв'язку і місячну зарплату – 2600 злотих.
Які ж результати ведення мисливського господарства за таких умов, коли держава на законодавчому рівні визначає права громадських мисливських організацій, таким чином створює умови для співпраці державних органів влади та роль у прийнятті рішень громадськості.
Основним показником у цьому є чисельність мисливської фауни та її вилучення.
Порівняємо ці показники України та Польщі станом на 2019 рік:
Добування оленя:
Польща – 178000
Україна – чисельність 718, добування – 16.
Козуля
Польща – 806000 – добування
Україна – 42534 чисельність, 1285 – добування.
Кабан
Польща – 257000 – добування
Україна – 15000 – чисельність, 1085 – добування.
Яка ж роль громадських мисливських організацій у веденні мисливського господарства, визначена у відповідному законодавстві України:
Стаття 11 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», який у 2000 році замінив Положення «Про мисливське господарство та порядок здійснення полювання», прийняте у 1996 році. Під час його прийняття було багато зауважень та пропозицій з боку користувачі мисливських угідь системи громадських організацій, але складалося враження, що у 1996 році з боку представників законодавчої ініціативи та центральних органів влади було намагання відсторонити громадські об'єднання від питань ведення мисливського господарства та поділити угіддя між потрібними користувачами. На жаль, і в Законі України продовжено таку тенденцію.
Починаючи з прийняття Закону України «Про мисливське господарство та полювання» у 2000 році до 2023 році включно, дев'ять разів вносилися зміни до Закону. Практично кожна з яких становила нові виклики для користувачів мисливських угідь, які потребували додаткових затрат та залежності від державних уповноважених. Кожна зі змін та доповнень отримувала посилання на європейський досвід.
Як показують результати досвіду Польщі, порівнюючи його з Україною, станом на 2019 рік покращення діяльності мисливської галузі України зазнає, м'яко кажучи, дещо кращої статистики, на жаль динаміка її і на даний період бажає бути кращою.
У зв'язку з цим, мабуть, треба задуматися над тим шляхом, яким рухається мисливська галузь України і що її чекає, та визначити той шлях, який дійсно приведе до покращення на ділі її діяльності замість декларацій та розмов.
От і чергове намагання видати Стратегію розвитку мисливського господарства на період до 2030 року, як урахування потреб у змінах у формуванні та реалізації державної політики у мисливській галузі, зокрема щодо міжнародних зобов'язань України.
Ті проєкти змін до Закону України «Про мисливське господарство та полювання», які зараз внесені на розгляд Верховної Ради є продовженням заборон та навантажень на користувачів мисливських угідь.
Наводячи досвід роботи Польського союзу мисливців, якому до речі 100 років, наводить на роздуми, а чи не нагадує це діяльність УТМР за минулих часів, щось дуже схоже. На жаль, система УТМР свого часу зазнала значних викликів, зміни відношення до неї з прийняттям на законодавчому рівні нормативно-правових актів, які залишили за нею лише право на повільну втрату своїх позицій, втрати права на земельні ділянки, які були надані у довічне користування, не конкурентоздатну торгівлю, збільшення фінансових витрат, втрату коштів від банківської системи, та дещо інше, що і призвело до невдоволення членів Товариства і нарікань на неспроможність забезпечити вимоги Статуту по відношенню до членів Товариства. Та інакше і не могло бути.
Чи є вихід з даної ситуації? Безумовно він є, але залежить в першу чергу від представників не тільки УТМР, а й інших громадських організацій та громадян, які мають відношення до діяльності, яка тісно переплітається з діяльністю УТМР. На жаль, на даному етапі шлях створення різного роду асоціацій, федерацій та інших громадських формувань, які намагаються взяти на себе певні зобов'язання щодо представників мисливського спрямування, жодних позитивних результатів не приносить.
Чомусь у цьому плані беруть гору амбіції, а не здоровий глузд та раціональне його втілення. Що заважає зараз замість розпорошування однодумців, створюючи кожен своє, зібратися разом та вирішити питання створення єдиного громадського формування, яке б переймалося проблемами організації та об'єднання представників у нашому суспільстві, які займаються полюванням, риболовлею, мисливським собаківництвом, стендовою стрільбою з її різновидами, виробників та реалізаторів мисливської зброї та набоїв, інших, чия діяльність пов'язана з вище сказаним. Поки ми не зрозуміємо, що можливість кожного з нас знаходити виходи на представників законодавчої ініціативи, це можливість тимчасова, для свого особистого.
Що стосується загальної справи та її вирішення, необхідно довести, що справа, якою ми займаємося, потрібна в першу чергу на державному рівні. Ініціатором такої зустрічі зацікавлених повинно виступити УТМР, як найчисельніша громадська організація, не нав'язуючи свою волю, а прислухавшись до позицій та точок зору інших. Виробивши спільну точку зору ми зможемо створити структуру, яка буде відповідати сучасним вимогам громадського формування зі своїми правами, наділеними на законодавчому рівні та обов'язками, які будуть спрямовані на тісну взаємну працю з представниками державних інституцій.
Що стосується мисливського господарства та полювання, то тут необхідно на законодавчому рівні змінити сам вектор поняття, що являє собою мисливське господарство та полювання безпосередньо.
Чому в Польщі:
полювання, як елемент охорони природного середовища, у розумінні Закону це означає захист диких тварин та управління своїми ресурсами відповідно до принципів екології, раціональне сільське, лісове та рибне господарство.
А в Україні:
полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.
Чому в Польщі розуміють, що від діяльності користувачів і мисливців залежить екологічне благополуччя, збереження та відтворення тваринного світу, заощадження значних фінансових ресурсів державного бюджету, створення робочих місць, відрахувань до державного бюджету, забезпечення громадян м'ясом диких звірів і птахів, виховання культури спілкування з навколишнім природним середовищем, вмінням користуватися зброєю та багато іншого, про що йдеться у порівняннях?
Чому у нас користувач мисливських угідь та мисливці на законодавчому рівні визначаються, як ті, хто переслідує та вбиває тварин?
Робота, яку виконують користувачі угідь та мисливці у Польщі нічим не відрізняється від тієї, яка виконується в Україні.
Щодо ведення мисливського господарства, то у законодавстві Польщі чітко визначена роль його діяльності, яка чітко переплітається з діяльністю сільськогосподарського, лісогосподарського та рибальського напрямку, бо стацією диких звірів і птахів являється саме польові, лісові та водно-болотні угіддя.
Так і напрошується ще одне порівняння: видача державного посвідчення мисливця та щорічної контрольної картки добутої дичини та порушень правил полювання. У Польщі підготовкою та навчанням до вступу в Польський союз мисливців займається громадське об'єднання, яке надає теоретичні знання для бажаючих стати мисливцем, а що не мало необхідне практичні знання поводження зі зброєю та влучної стрільби. І теорія і практика є основним для отримання відповідного квитка.
Невже сьогодні комусь не зрозуміло, що такий документ, як щорічна картка обліку добутої дичини та порушень полювання є нічим іншим, як просто надуманим і нікому не потрібним документом. Якщо вона і потрібна, то повинна бути, як картка порушень полювання і видаватися мисливцю при отриманні ним посвідчення мисливця з терміном тим, на який видається посвідчення, а у разі порушення у неї повинен вноситися запис, після чого до мисливця будуть застосовані заходи впливу.
Практично по даній картці, щорічно ніякий облік не ведеться для державної статистичної звітності, звітність проводиться у січні-лютому, а термін дії картки до квітня.
Що на нашу думку необхідно зробити в першу чергу для мисливського господарства в Україні:
1. Залучити представників науки з метою проведення досліджень ведення мисливського господарства користувачами мисливських угідь та факторів, які впливають на популяції того чи іншого виду диких звірів і птахів з боку:
- користувачів мисливських угідь;
- сільгоспвиробників;
- лісогосподарських структур;
- погіршення екологічних питань;
- зміна кліматичних умов та іншого, що може впливати на відтворювальну здатність видового складу різних груп та популяцій.
Після висновків науковців та їх пропозицій, розробити зміни до відповідного законодавства, які б забезпечили усунення усіх недоліків, які заважають веденню мисливського господарства наближеному до європейських стандартів, по наданню в користування мисливських угідь, щоб вони мали справжнього ефективного власника, чітко визначені взаємовідносини між власником та користувачем, надання більших повноважень громадським організаціям, які мають стосунки до полювання, полювання визначилося б, як це передбачено у Польщі, посилення відповідальності за виконання своїх обов'язків, як користувачів мисливських угідь, так і державних уповноважених, а також інших змін, які б базувалися на внесених пропозиціях науковців, центральних органів виконавчої влади, громадськості та представників мисливської галузі.
Чому ставиться акцент про представників мисливської галузі, хто вони, та яка у цьому їх роль:
На нашу думку, представниками мисливської галузі сміливо можна назвати виробників зброї та набоїв для полювання, реалізаторів зброї, набоїв для полювання та усього того, що використовується мисливцями під час полювання.
Тим, у кого виникають питання, а чому і для чого, відповідь проста: якщо полювання немає, то як це впливає на реалізацію ваших товарів?
І на завершення можна говорити про те, що вихід для мисливської галузі та громадських організацій є, але сам він не прийде, це наше спільне завдання, і часу для цього у нас вже зовсім обмаль.
СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ! СЛАВА ЗСУ!
А нам порозуміння та проведення спільних заходів по приведенню мисливського господарства України до Європейського рівня.
Надіємося, що у нас більше спільного, чим протилежного.
Оргвідділ Полтавської обласної організації УТМР