УТМР - УЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА
Чому саме такий заголовок? Надіюся, що для тих, хто захоче зрозуміти, буде усе зрозуміло в процесі ознайомлення з даною публікацією, а для тих, кому це не цікаво, і роз'яснювати не потрібно.
Маючи більш ніж столітній вік, Товариство в минулому виконувало свою основну функцію: збереження та відтворення тваринного світу, з раціональним його використанням, а також виховання у членів Товариства бережного відношення до навколишнього природного середовища, власним людським і фінансовим ресурсом. Тоді не було окремо організації та мисливського господарства, усе було в одних управлінських руках, на чолі яких, як правило були пенсіонери з різних партійних структур та правоохоронних органів, та це і не дивно, ті заробітні плати були практично мінімальні, і розбавивши їх пенсіями, можна було нормально функціонувати. Слід зазначити, що без УТМР практично не вирішувалося жодне питання, пов'язане в тій чи іншій мірі з полюванням.
Хочеш бути мисливцем – іди в УТМР!
Хочеш придбати мисливську рушницю – іди в УТМР!
Хочеш придбати набої чи комплектуючі – іди в УТМР!
Хочеш йти на полювання – іди в УТМР, а ще й відпрацюй трудоучасть.
В УТМР черги з бажаючих бути мисливцем. Існувало навіть обмеження для вступу, в залежності від наявності мисливських угідь, зброя також у дефіциті, а значить знову простежується залежність від УТМР.
Усе іде своїм шляхом, УТМР має гарні грошові надходження, які практично використати не може без команди зверху, мисливці постійно в залежності, держава забезпечена виконанням природоохоронних заходів, контролюючи діяльність УТМР та її фінансові питання, а при необхідності, в будь-який час може запозичити в УТМР без гарантій повернення, що нерідко так і траплялося. Як кажуть, усе під контролем центрального органу. План до двору по промисловому відстрілу – будь-ласка, план відстрілу на експорт також буде виконано незалежно від сезону, бо так треба. Де діваються кошти нікого не цікавить, УТМР в повазі, роль керівництва на високому рівні, для мисливців полювання дешеве (30 коп.), відстрільна картка (9 крб), членські внески (30 крб), ліцензія на кабана, дичини пернатої (стріляй – не хочу), рушниці, набої дешеві, бензин – копійки, усе, як у «раю», усі всім задоволені.
Усі мисливські угіддя доступні, ні-тобі територій природно-заповідного фонду, парків та інших територій, де полювання заборонено. Земля під базами, розплідниками, стендами, офісними приміщеннями та іншими об'єктами, надана в постійне користування, є Державні акти на постійне користування цими землями. Що ще потрібно? Податків ніяких нікуди.
Приходять зміни у 1991 році, коли змінюється система державного управління, державного устрою, змінюється система законодавчої творчості, приймаються закони, положення та інші законодавчі і нормативні документи. Починає змінюватися система вертикалі влади, надається право вибору напрямків своєї діяльності юридичним та фізичним особам. І так, потихеньку, поступово система УТМР втрачає свої позиції, а значить і важливість.
Торгівля стає не конкурентоздатною, втрачається право на постійне користування земельними ділянками, членський квиток члена УТМР для мисливця стає не потрібним, розділяється господарська діяльність з діяльністю неприбутковості, сплачуються податки, в тому числі і на землю, стає значно дорожчим ведення мисливського господарства, зменшуються площі мисливських угідь, де можна полювати (території ПЗФ) та багато чого іншого, що потребує від УТМР та його господарських структур значних ресурсів для виконання своїх статутних завдань та господарської діяльності, а джерел надходження стає все менше, торгівля відійшла, що мала неабияке значення у надходженнях, членів Товариства стає все менше, бажаючих полювати також зменшується, а ті хто залишається, не в змозі забезпечити фінансові надходження, які б давали можливості системі УТМР існувати на рівні минулого.
Починаються різного роду суперечки між членами Товариства та його керівними органами, що підігрівається ззовні. Це призводить до втрати значної частини мисливських угідь, мисливських баз, дичерозплідників, риборозплідників та багато інших об'єктів, через неможливість їх утримання, а то і просто через бажання заможних людей мати свої мисливські угіддя. Враховуючи дані виклики, у 2000 році у Полтавській обласній організації було прийнято рішення передати право користування мисливськими угіддями на місця у райони, для цього у кожному районі було створено районні мисливські господарства зі статусом юридичної особи на повному самофінансуванні, без будь-яких відрахувань на обласну раду, це в своїй мірі спонукало брати на себе відповідальність на місцях, не перекладаючи проблеми місцевого рівня на вище стоячу організацію, не чекаючи вказівок згори. Точно так же статус юридичної особи було надано і районним організаціям, за винятком відрахувань до 25% від членських внесків на організаційні заходи обласного та Всеукраїнського рівня. Багатьом наше нововведення не подобалося, але ми розуміли, що не змінюючи роботи структури в умовах, які набували в Україні нових відносин між суб'єктами господарювання, це шлях в нікуди.
І це більш-менш спрацювало, до певного часу. Господарства мали усі необхідні можливості для вирішення поставлених завдань та задоволення потреб членів Товариства. З проведенням адміністративно-територіальної реформи, виникають нові виклики для УТМР, місцеві громади заявляють свої претензії на господарську діяльність, пов'язану з веденням мисливського господарства на своїх територіях, на заваді цьому лише те, що термін надання мисливських угідь ще не добіг свого завершення. Але і тут є обставини, які можуть вплинути на ці терміни, це війна російсько-окупаційного режиму проти України, внаслідок чого введено воєнний стан, а значить обмежено на цей період використання природних ресурсів, якими являються дикі звірі і птахи, тобто полювання заборонено. Користувачі мисливських угідь залишилися без можливості виконувати свої обов'язки, визначені на законодавчому рівні, за відсутності фінансів, як єдиного джерела надходжень. Це призводить до погіршення епізоотичних ситуацій серед диких тварин, безпосередньо лисиці червоної, внаслідок зростання її чисельності, регулювання якої найефективніше здійснювалося під час проведення полювання, 85% від поголів'я за сезон полювання з числа добутих.
В свою чергу, громадяни звертаються зі скаргами до представників місцевих керівних органів громад захистити їх від лисиць, які завдають шкоди домогосподарствам, домашній птиці, а то і домашнім тваринам, заражаючи їх небезпечною хворобою, спільною для тварин і людей, – сказ.
І тут виникає проблема, яку практично для місцевих громад самотужки вирішити неможливо, вони звертаються до мисливців, а мисливці також не мають права проводити заходи по відстрілу лисиці червоної, не тільки в межах населених пунктів, а і поза їх межами, бо на це необхідні відповідні дозволи, які видаються користувачам мисливських угідь. Сама система отримання дозволів потребує певного часу та розуміння тих, від кого це залежить. І ні в якій мірі це не залежить від УТМР. На жаль, за цей період. коли Україна стала самостійною державою, усе, що відбувається і пов'язане з полюванням, асоціюється з УТМР. УТМР сьогодні, у переважній більшості інформації, яка про УТМР лунає, це як про привид з минулого, порівнюючи з компартією, совковщиною і багатьма іншими епітетами не в кращу сторону. Усе це може вплинути на передчасну втрату права користування мисливськими угіддями, що з цього вийде – покаже час, але можна передбачити наступне: угіддя залишаться без власника на деякий час, і цього може бути достатньо для погіршення ситуації серед диких звірів і птахів, та значних фінансових витрат державного бюджету.
Сьогодні лунає багато питань з боку членів Товариства та його керівних органів: а чи можна зберегти Товариство в майбутньому?
Можна, і не тільки можна, а і необхідно, але для цього необхідні зміни у самому Товаристві, які зможуть надолужити те, що було втрачено раніше. Що мається на увазі: зараз необхідно не замикатися у самій системі, створюючи образ своєї значимості керівних органів на усіх рівнях, а навпаки дати право колективам низових рівнів відчути себе господарями на своїй території, створити умови співпраці з місцевими громадами, навіть те рішення, яке було прийняте у Полтавській області (надання статусу юридичних осіб районам) не може задовольнити вимоги, які диктує час, те, що тоді давало певні результати, сьогодні замало. Незабаром будуть формуватися нові ланки в системі УТМР під час проведення звітно-виборних компаній. Будуть створюватися або реформуватися первинні, районні організації за територіальним принципом з обранням керівних органів, керівників, можливо навіть об'єднань з іншими подібними структурами для більш ефективної діяльності, спрямованої на покращення роботи мисливської галузі в Україні з іншими правами та обов'язками, тісно пов'язаними з інтересами мисливських користувачів, місцевих громад, мисливською спільнотою на користь навколишньому природному середовищу, тваринному світу в інтересах держави.
Вдасться переконати тих, хто намагається створювати умови для ліквідації мисливської галузі в Україні і безпосередньо користувачів мисливських угідь та громадських організацій, вважаючи, що це завдасть шкоди їх інтересам, це хибна думка. Шкода буде завдана навколишньому природному середовищу, тваринному світу, як одному з його представників і безпосередньо державній політиці у цьому напрямку, і користі від цього нікому не буде.
Може саме з цього розпочатися, як варіант ведення мисливського господарства в Україні за моделлю того самого Польського Союзу мисливців.
Але для цього повинні бути створені умови для взаємовигідної співпраці всіх структур, які мають відношення до мисливства. Що стосується Товариства, то на наше глибоке переконання, слід змінити позицію спостерігача, а виступати в ролі ініціатора проведення даної роботи, розпочавши з середини, піднявши роль первинних організацій на рівень партнерів, а не просто виконавців вказівок з вище.
А для цього потрібно відмовитися та забути про те, що головним у системі є керівник, і він має право визначати одноосібно, що потрібно чи не потрібно, і що від нього залежить, як буде правильно. Піднявши роль члена Товариства в системі на рівень керівника різних рівнів, включаючи найвищі посади, не означає опуститися до якогось рівня керівнику, а навпаки, тоді проблеми, які існують в Товаристві, будуть добре відомі кожному його члену і не буде можливості чи бажання нарікати на когось, що винен хтось, а не я.
Щодо взаємодії з іншими представниками мисливської спільноти, то також потрібно шукати шляхи до співпраці, проявляючи ініціативу, а не чекати, що хтось прийде проситися до такої співпраці. Таким чином можна буде вирішити багато питань, які сьогодні виникли у Товаристві.
Вибір за кожним з нас, хто прагне покращення діяльності мисливської галузі та сприйняття її на державному рівні, як структуру, яка здійснює свою діяльність на користь, а не на шкоду, про яку так часто доводиться чути від противників полювання.
МИСЛИВСТВУ БУТИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
Оргвідділ Полтавської обласної організації УТМР